Vet-al

Вже більше 4-х місяців як триває акція від компанії Adobe, в рамках якої, ціни на деякі локалізовані продукти знизилися на 70%. Серед продуктів які зазнали зниження є пакети продуктів Adobe Creative Suite 4 (Design Standard, Design Premium, Web Premium) та окремі програми — Acrobat 9, Photoshop CS4, Photoshop CS4 Extended, Illustrator CS4 та InDesign CS4.

Знижка на ці програми є дуже суттєвою, аж 70%! До порівняння: приблизна ціна ліцензії на фотошоп зі знижкою — 2 900 грн, замість 9 700 грн. Але, на жаль, українці не відреагували на цю можливість з великим ентузіазмом. Об’єми продажів  не дотягують до очікуваного, активність покупців дуже низька. Можливо це пов’язано з низькою рекламною активністю, а ще, мабуть пов’язано з мовою інтерфейсу — люди не прихильно ставляться до української локалізації. Причин можна назбирати безліч…

Позаяк, я звертаюся до всіх друзів, які працюють в дизайн студіях, рекламних агентствах, рекламно-виробничих фірмах, видавництвах, редакціях періодичних видань, тощо, звернути увагу на цю можливість, поінформуйте керівництво про цю акцію, розкажіть своїм друзям та знайомим. Часу залишилось зовсім небагато, всього 22 дня (на момент написання цього посту), тобто до кінця березня, а подібного розміру знижки можливо більше не буде в майбутньому.

На завершення додаю посилання на офіційний прес-реліз про акцію (pdf).

P.S.
У коментарях не хотілося б бачити висловлення стосовно доцільності придбання софта, скарг на високі ціни, відкрите та вільне ПЗ. Цей холівар буде йти ще довго, а зайва полеміка користі не принесе.

Оскільки я безпосередньо пов’язаний з дизайном, брендінгом, айдентикою і з рештою буржуйскою лабудою, роблю свій власний умовивід стосовно мови.
От є, наприклад, якийсь бренд. В нього є якийсь логотип, спеціально підібрані графічні елементи, які ергономічно поєднують систему візуальної ідентифікації, система інших елементів, які покликані збудити у людини формування уявлення про нього. Уявімо наприклад McDonald’s А тепер давайте заберемо у нього стилізовану літеру «М», переодягнемо персонал у звичайнісінький кежуал-одяг персоналу середньостатистичної кафешки-забігайлівки. Що отримаємо в результаті? Мабуть занепад, крах, дефолт і решту страшних слів.
Так от, на основі викладеного, можна сказати, що мова, це невід’ємний елемент в системі ідентифікації бренду нації.
Вітаю всіх з Міжнародним Днем Рідної Мови!
Спеціально до цього дня запустив блог та подкаст з записами рідожурналу «Слово» (програма про українську мову на Першому Каналі Національного Радіо).

У випуску:
1. Бережімо нашу закличну форму.
2. Про слова «корінний» та «докорінний».
3. Зі спадщини Анатолія Погрібного

Скачати (13,6 Мб)
Дзеркало (13,6 Мб)

Я дуже люблю свою столицю! Я люблю Київ за шалений темп життя, за дивакуватих людей, за те що в ньому мешкає багато моїх друзів, за найкращу в світі київську перепічку, за найкращий клуб «Хліб», за цікаві знайомства, за його вулиці переповнені зовнішньою рекламою, за дорогезні тачки на Хрещатику, за натовпи у метро і його запах мастила, за височезні будинки і захід сонця на даху одного з них, за запізнення, за бруд у переходах, за найсмішнішого в світі мера і його космос, за майдан, за помальовані стіни і гарні графіті, за людей які живуть в ньому. Я міг би продовжувати цей перелік, але емоції переповнюють мою душу і я боюсь щось переплутати. Я хоті в би щоб Київ з кожним роком вставав все краще і краще! Щоб його ім’я писали Kyiv а не Kiev, щоб на мостах не було корків, щоб у ньому їздили сучасні трамваї, щоб друзі та знайомі не поринали по-вуха у роботу а знаходили час щоб зустрітись гарно і повеселитися разом, щоб літні бабусі не мерзнули на морозі намагаючись продати кілька букетиків підсніжників, щоб мер купив нарешті квиток на SpaceShipTwo, щоб покидаючи місто, мені хотілося знову повернутися назад… Скоро побачимось любий Києве!

Радіожурнал «Слово» — програма мого дитинства. Я слухав її перебуваючи у бабусі в селі, коли приїздив на літні канікули. Слухав і вдома, коли ще працював старенький дротовий радіоприймач.

Пройшли роки і інтерес до програми знову з’явився. Я згадав про неї випадково — натрапив на блоґ «Мовакаст», який веде пан Віталій Maque, а там якраз було викладено один із випусків цієї програми. Я був в захопленні!

Я знаю, що моя мова бажає кращого, тим-паче, мешкаючи в російськомовній Одесі є загроза її псуванню. Інколи трапляється суржик, русизмів повний мішок, зрештою виходить зовсім негарно Для покращення своєї мови, вирішив слухати цю програму, читати більше українською, у спілкуванні намагатися говорити правильно. А ще, хочу щоб разом зі мною, цю програму слухали і ви! Я викладатиму нові записи у mp3.

Отже, завантажуйте Радіожурнал «Слово» випуск 23 січня 2010 року »
Дзеркало на rapidshare.com »
Дзеркало на UkrShara »

Не полінуйтесь поширити далі!

Так сталося, що цей блоґ необхідно було перенести на інший хостинг. Я довго розглядав різноманітні варіанти безкоштовних хостингів для блоґів, але щось мене стримувало у їх виборі. Ще більше я лякався самого процесу міграції з одного на інший. Я просто наслухався, начитався, набачився різноманітних розповідей про те, які проблеми можуть спіткати власника стенелон блоґу при міграції на інший сервер. Наприклад проблеми з експортом-імпортом бази, проблеми з файлами, днс’ами і т.т.і.
Отже, рішення було зроблене на користь платного хостингу. А провайдером було обрано «Goodhost.com.ua». Просто, без витребеньок і всіляких впарювань, просто хороший хостинг за хорошу ціну. А найголовніше з цього всього те, що процес міграцій пройшов легко як по маслу, я навіть не помітив як це сталося Кажуть «хороший сервіс — непомітний» Це мабуть про «Гудхост».
Раз все працює, залишилось тепер тільки писати Тож чекайте нових цікавих постів!

Я часто згадую про резервні копії, інколи нагадую друзям про необхідність бекапу цінної інформації. Колись для цього використовував аську. Створював текст “Хей, друже, а ти вже зробив бекап цінної інфи?” і гайда тиснути на кнопку масової розсилки. Багато хто відгукувався позитивно, хтось навіть дуже дякував. Сравді, в повсякденній суєті-суєт ми забуваємо про деякі важливі речі, але на допомогу приходять люди, які тобі про них нагадують. Це ж чудово!

Мій тато ламмер ще той. Комп’ютером він користується неповних 2 роки, а працювати на ньому вчиться здебільшого сам. Інколи я допомагаю при телефонній розмові, а віднедавна через Skype. І кожного дня він дізнається все нове і нове. І хоч тато вчиться дуже повільно (інколи йому треба повторити одне і теж кілька разів), його успіхи очевидні. Він займається зйомкою весіль (здебільшого його запрошують друзі та знайомі) та наступним їх монтажем та обробкою. Не можу передати свого захоплення, коли побачив перший його повністю змонтований та оброблений фільм. Він був чудовий! Тато використовує жорстикий диск великого об’єму, на якому зберігаються файли частково скопресованного відео поточного фільму. На іншому вінчестері зберігаються всі цінні файли — фотографії, відео, музика, робочі документи — такий собі резервний диск.

Якось під-час монтажу чергового ролику компутер раптово застиг, не реагували жодні кнопки, а на моніторі миготіла застигла картинка. Після ресету комп’ютер відмовлявся вантажитись. Читати далі »