Vitality notes

Є Київ. А в ньому живе інтуїція. Вона не звертає уваги на якісь катаклізми. Вона дотримується принципу допомоги людям. Саме в цьому місті вона активізовується і діє виключно в інтересах людей.
Цілком довірившись інтуїції індивід абсолютно нічого не втрачає, навпаки, він отримує цінні вказівки куди рухатись, що приймати. Майже завжди інтуїція діє з користю для людини. Але при одній умові – людина має мати хороші наміри Ñ– позитивну вдачу. Інакше може відбуватися щось, що звичайна людина не в силах змінити.
Результат сприяння інтуїції прийнятний і очікуваний, і не залежно від того чи повернете ви на право чи наліво, ви завжди дістанетесь потрібного місця. Навіть якщо навколо дощ чи вітер чи сніг.
Довіряйте інтуїції. Вона не підводить!
***
Сьогодні я довірився інтуїції. Вона привела мене до домівки, а в якості вдячності я залишав позитивні сердечка на вікнах авто, які траплялися на шляху. “Ах це був ти, курвий син!”… так… але я впевнений, що цей примітив на склі, доставив вам багато позитиву.
В той час моросило, краплі води утворювали чудове покриття для малювання. Залишалось лише дати волю пальцям і сприйняттю..

Читати далі »

Рівно 14 днів мій стенделон блоґ був десь у д**пі. Хостінг впав, і виявляється зовсім не через хостінг-провайдера, а через те, що я захламив його диск своїм непонятним робочим хламом.
І от я задумався, що по суті всі ми, насправді, дуже залежні люди, від хостінгу, Інтернету, Гуглу, електрики… Хм, ланцюжок можна продовжувати, але краще не буду. Фішка в тому, що ми не можемо бути незалежними, а цією залежністю Ñ– визначається все наше життя. Скільки б ми не боролись за якусь незалежність, закон взаємозалежності стукає нас по голові Ñ– каже “чоловіче, схаменись, тут я рулю”.
З іншого боку, постає питання в правильному, тьху, оптимальному поводженню з цією залежністю. Коли я поводжусь так, наче ця залежність грає на моєму боці – я відчуваю, каґбе я незалежний.
Ладно, щось багацько я наплів, незрозумілого… головне, що блоґ знову запрацював!
Пішов їсти печені яблучка :)

Читати далі »

Поки хтось імпульсивно викидав людей із фрнедстрічки за якусь образу, я нічого не писав. І от, я дещо зрозумів. Насправді я нікудишній блоггер. Всмислє, блогер, який штопає купу постів в тиждень, який має купу читачів рсс Ñ– ващє пєрвий парєнь на сєлє. Ну то таке. За час того що я не писав тут, я ще троха писав у твіттер, але в основному я читав. Читав різні фіди, книги про маркетинг та книги штибу «как стать міліонєром Ñ– не обосраццо», ну Ñ– троха книгу про менеджмент. Найцікавіше Ñ– найприкольніше з того шо я читав, то Ñ” книга Юрія Морозова «Бизнес. Пособие для гениев». Така собі розслаблююча книга, яка читається дуже легко, на одному диханні (велике дякую 1isp за люб’язно надану книгу). А ще, повертаючись до книги про менеджмент, мушу сказати, що при всій повазі до книг, як джерел знань, яким не варто завдавати кривди, я б Ñ—Ñ— спалив а попіл пустив на вітер. Я не можу зрозуміти, чому люди, які пишуть книжки на якусь тему, вдаються до такого мозготраху, Ñ– не відчуваючи провини за тисячі витраханих мізків, продовжують графоманити? Йдемо далі. Якось так сталось, що ідея фікс заполучити будь-яким халявним способом тачскріно-смотрофон Nokia 5800, не полишила моєї голови досі, Ñ– я, як зразковий ґазда своєї голови, вирішив провести ресьорч тирнету на предмет халявних конкурсів Ñ– вікторин де можна виграти це чудо тєхнікі. А тут саме, інтернет-агенція Brainberry запустила ком’юніті «Nokia Trends Lab», на якому можна виграти новенькі телефони, в Ñ‚.ч. ту мою омріяну модель. На сайті Ñ” два конкурса – фото Ñ– дизайн. Так от на конкурсі з дизайну потрібно придумати дизайн футболки нокіятрендслаб. Фігня вапрос, взяв мишку до руки Ñ– вперед приймати участь (дизайнити футболку). І що я там побачив? А те, що Ñ– з конкурсом Ñ– з самим сайтом твориться якась фігня. (more…)

Читати далі »

Вай-фай має бути безкоштовним. Принаймні у барах, кафе, ресторанах. До цього списку можна ще додати готелі, починаючи з трьох зірочок.
Я наприклад взагалі не розумію ті заклади, які пропонують доступ до мережі Інтернет, через Wi-Fi, за якусь плату. Наприклад в мережі кафе «Кофі Хауз» — доступ платний. Це ж якийсь wayback як на мене. Дуже радий за «Пузату Хату» в Одесі, яка розшарює безкоштовний Інтернет, щоправда тільки у визначені години. Отже, мені здається, що наявність безкоштовного вай-фай Інтернету стало неписаним правилом, чи то, стандартом для пристойного закладу.
А де ж тоді можна поширювати Інтернет через Wi-Fi за гроші? О_о

Читати далі »

З cайтом Студії Артємія Лєбєдєва я познайомився досить давно. Якось випадково потрапив на розділ «Ководство» Ñ– побачив там дуже багато цікавих Ñ– корисних ідей, порад Ñ– просто думок. Для мене це був просто звичайнісінький сайт, накшталт тих, де хтось пише щось корисне, а назва «Студия Артемия Лебедева» здавалася просто назвою, як то «Студія Васілія Пупкіна» Ñ– Ñ‚.п. По «Ководству» я лазив довго, поки перелопатив його всього до кінця. Я зберігав кожен параграф на комп’ютер, з метою подальшого друку на принтері у вигляді книжечки (згодом студія Ñ– випустила книгу). Зацікавився я цим розділом сайту через особливий стиль викладення. Кожен новий параграф містив дуже цікаву Ñ– корисну інформацію, а написане все було з такою впевненістю, наче все так має бути Ñ– ніяк інакше! Різноманітні доповнення, такі як «Хозяйке на заметку», додавали ще більшого значення Ñ– це доставляло неабиякого задоволення при читанні. А особливості верстки говорили про унікальність. Мабуть тому ця писанина здалася мені не простою. (more…)

Читати далі »

Хабарі, хабарництво, корупція, корупціонери… цікавої теми я торкнувся, егеж?
Якось так повелося, що в нашій державі давати хабарі, подачки то Ñ” звичне діло, поміж тим, людям приємно Ñ—Ñ… отримувати, вони навіть натякають на це, вони не можуть без цього, вони вимагають цього. От так з’являється замкнене коло тих хто дає Ñ– тих хто бере хабарі.
Мені теж доводилось давати хабарі. Але, як згодом вявилось, всі справи, які тим чи іншим чином були пов’язані із хабарами оберталися невдачею або приносили неприємні наслідки, чи зовсім нічого добого не приносили. Висновок — хабарі, як явище негативне, несуть за собою масу негативної енергетики, яка рано чи пізно вилазить боком. Але як жити без хабарів? Куди не глядь — всім треба «дати на лапу»! Усюди суцільна корупція. Але вихід Ñ”. Наприклад учасники польської організації «Nie biorÄ™ – chcÄ™ normalnie zarabiać» розмірковуючи на цією проблемою дійшли всновку, що, якщо Ñ” люди які принципово не беруть хабарів, Ñ– люди які не дають, то треба Ñ—Ñ… об’єднати! І провели цікаву акцію по цьому питанню.
Можливо в Україні і проводяться подібні антикорупційні акції, але результату мало, практично жодного. І хоч корупція присутня у всіх країнах світу, наша держава та інші держави, які входили до складу колишнього СРСР посідають перші місця у рейтингу найбільш корумпованих держав.
Інколи хочеться обійтися без отих хабарів, але тебе заводять у такий глухий кут, що ладен дати сто таких хабарів, хай йому грець!
То коли ж нарешті з’явиться оте світло в кінці чорного хабаро-тунелю?

Читати далі »

Я люблю фантазувати. На теми, які стосуються майбутнього. Майбутніх технологій. І мені здається що, без отаких думок-фантазій не можуть народжуватись оці фантастичні речі, які зараз є повсякденним «шерптрєбом». Хто любить читати стару фантастику — той мене зрозуміє. Отже я спробую влити трішки фантастики до цього блогу.

HDD
Розпочнемо з вінчестерів. Мені здається що за кілька років зникне потреба у вінчестерах великих об’ємів для персональних комп’ютерів, mp3-плеєрах та інших пристроях, на яких потрібно зберігати інформацію. А навіщо? Згідно Закону Мура пристрої збільшують свою місткість. Але не варто забувати про розвиток телекомунікацій, мереж та дата-центрів. Тепер де завгодно можна отримати доступ до високошвидкісного Інтернету (чи іншої мережі), а там отримати доступ до необхідної інформації. Будь-коли, у будь-який час. Уявіть, що вам хочеться прослухати старенький альбом Depech Mode чи свіженьке відео Pink. Будь-ласка — натискайте «connect» та слухайте улюблені треки прямо з інтернету, не завантажуючи Ñ—Ñ… на свій комп’ютер. Хочеться прослухати ще кілька разів – не проблема, аудіо-файл нікуди не дівся, тож слухай скільки влізе. Кількість дата-центрів росте, тож навіщо себе обтяжувати великими об’ємами, нехай про це попіклуються хостери. Тепер вже існують магазини які продають аудіофайли на повістю а по к-Ñ‚ÑŒ прослуховувань. З фотками Ñ– документами те ж саме. Ð’ мережі достатньо сервісів які пропонують збереження власних фотоархівів.
iPod’и теж стануть зменшувати об’єми своїх вінчестерів.. ну принаймні не збільшуватимуть. Маючи будь-яке високошвдкісне з’єднання можна отримати досуп до власної аудіо-бібліотеки, яка тихо-мирно зберігається десь в Гренландії. Можна сперечатись про надійність таких дата-центрів. Чи не упаде раптом якась бомбочка на одну з будівель, в якій знаходиться вервак. Ну в такому випадку можна лишень надіятись про те, аби сусіди часом не затопили квартиру, а з нею домашній комп’ютер, чи привязувати кота, який міг би вкоїти щось, що призвело б до поламки домашнього жорсткого диску. Про безпеку та приватність. Відомо що приховують Ñ– бояться лише Ñ‚Ñ– хто мають що приховувати Ñ– боятись. Це не стосується звичайних нормальних людей. Параноїків Ñ– колекціонерів ми не чипаємо.
Фотоапарати теж будуть оснащені Wi-Fi і будуть відправляти щойно експоновану фотку на сервер.

(more…)

Читати далі »