Vitality notes

Я не Ñ” особливим прихильником відео ігор. Ð’ дитинстві в мене була кітайська ігрова приставка (піратська копія Atari 2600), в якій було вбудовано кілька ігор, які переключалися по черзі, шляхом натискання одного тумблера. Джойстики завжди ламались, тому обосливо багато часу прододити за консоллю не доводилося. Згодом у моїх друзів почали в’являтися продвинутіші консолі. Ð’ той час як більшість моїх одноліток бавилися у Dendy чи Sega, я розбирався з радіо-електронікою. Пістійно щось придумував, відшуковував схеми Ñ– паяв. Запах розплавленої каніфолі завжди вирував у моїй кімнаті. Я отримував надзвичайне задоволення створюючи якісь цікаві речі — метало-детектор, переговорний апарат, система сигналізації Ñ– зрештою — радіо-передавач.
Згодом в школі я познайомився з комп’ютером. Це був позакласний урок інформатики, який вів молодий викладач. Він завів всіх у клас Ñ– почав розповідати про комп’ютер, про його будову, команди Ñ– програми. Показав нав Ñ– гру. Це був найелементарнійший прототип гри «Worms». Однокласники швидко втупилися в монітори Ñ– гайда грати Ñ– не звертати уваги на вчителя. Мені ж було не цікаво, ну… спочатку прикольно… а потім набридло Ñ– я хотів чогось цікавішого. Але наступного уроку так Ñ– не було. Викладача забрали у армію а нам сказали щоб чекали до 10 класу, там буде предмет «Інформатика». Тоді був час стрімкого відкривання різноманітних ігрових клубів (залів). І біля мого дому відкрився один. Бував я там часто. Але мене більше цікавили не Sega Mega Drive чи Sony Play Station а старенькі АйБіЕми, Делли чи ХеПешки, які на той час тягали з Німеччини. Коли випадала якась копійка, брав час гри на комп’ютері але ігри приктично не грав, ну хіба що «Цівілізацію». Натомість лазив по компу, родивлявся інтерфейси Ñ– шукав щось цікаве. Але радів я не довго бо оплачений час закінчувався Ñ– я на фоні криків, визгів Ñ– ще якихось звуків, граючих дітей, опустивши голову, йшов додому…
(more…)

Читати далі »

Практично закінчується 2-й тиждень роботи на новому місці. Насправді, до цієї справи я йшов дуже давно. І останніх 1,5-2 роки я ловлю себе на думці, що мені все більше Ñ– більше хочеться працювати в цій сфері. Крім того, люди з компанії, в якій я працюю, час від часу намагалися мене переманити на свій бік. Пропонували мені ту, чи іншу роботку, здебільшого фрілансну. Але хотілося чогось більш ширшого аніж вузький Ñ– скудий фріланс. Всі ми звикли до того що, Ñ” робота, а це означає, що має бути охфіс, де сидять співробітники, наявний парк комп’ютерної техніки (халявний інет?), безкоштовні кукіси Ñ– плітки-теревені під-час обідньої перерви чи просто на черговому перекурі або кофі(Ñ‚Ñ–)-брейку. Разом з тим паралельно йде поняття регламенту робочого дня – потрібно вставати о 7-й, щоб вчасно (часто на 9-ту) прийти на роботу, кілька десятків хвилин дуплитися, прокидатися, розганятися (непотрібне закинути під теґ «s»). Зрештою розслабитись Ñ– перекусити протягом години у обідню перерву, а потім працювати на всіх пара’Ñ…, бо до кінця робочого дня залишилось зовсім небагато, а «роботу тре’ таки зробити!». Все це я робив, так само роблять Ñ– тисячі інших працівників, задля єдиного дня в календарі, який називають абсолютно по різному, але суть від цього не міняється. Заробітна Плата. Скільки всього значущого можна видобути з цього словосполучення… Серед поширених понять Ñ” поняття «стабільна зарплатня». Більшість хоче таку, Ñ– деякі навіть зважуються констатувати «нехай вона буде на 20% нижчою, аніж де-інде, головне щоб була стабільною, без затримок». Погоджуюсь. Адже нічого не всиляє впевненість, ніж впевненість в очікуваних надходженнях в певний проміжок часу. Фріланс нажаль не може забезпечити цього поняття, хоча затяті фрілансери вже навно забули про таку річ як стабільна зп, адже їхній дохід наділений динаміки. Щоразу або більше, або менше, проте головне що дохід Ñ”. Хороші фрілансери мають стільки замовлень, хоч відбавляй. «Вольні художнікі» мають ряд переваг, думаю перелічувати яких, немає потреби. Ну хібащо наголошу на кількох – вільний графік, відсутність надокучливих, неприємних співробітників Ñ– головне, відсутність параноїдально-аморальних шефів-мудаків, які сверлять мізки кожного разу кали потряпляєш у поле їхнього зору. І якою б не була великою частка твоїх позитивних здобутків, одна маленька «оплошность» може зіпсувати настрій на цілий день, тиждень, місяць чи рік, що неминуче наближає працівника до наказу про звільнення (не важливо, чи по власній волі чи за бажанням керівника). От Ñ– працюй після отакого всього. Але нащастя Ñ” Ñ– хороші випадки.
Моя нова робота поєднує фріланс з класичною роботою, Ñ– тут Ñ” більше плюсів Ñ– менше мінусів…
Далі більше…

Читати далі »