Vitality notes

Персональний блоґ Віталія Вітюка

Олег щодня прокидається о 5-й ранку, готує запашну італійську каву, яку йому привозить його дядько, одягає стару, протерту синю спецівку Ñ– вирушає в поле. По дорозі на роботу він проходить повз кілька стареньких хатинок, які вже давно без мешканців… Тутешні жителі ще на початку двотисячних відмовились від сільського життя — подалися в урбанію. Отак стоять порожні оселі, які час від часу стають прихистком далеких мандрівників або змерзлих тварин.

На дорогу Олег витрачає десь зо 30 хвилин неспішного ходу, має час на роздуми. Інколи він міркує про життя, про щастя, про сенс життя… І ось він на полі, розкішному, зеленому, вкритому рівномірним шаром молодої конюшини.

Олег — збирач чотирьох-пелюсткової конюшини. В людей існує повір’я, що якщо знайдеш конюшину з чотирма пелюстками, буде щастити в житті. Насправді Олег не дуже переймається цим питанням, а просто виконує свою роботу. За день збирач удачі може знайти до 10 таких конюшин.

Щотижня, у неділю на чорній іномарці до нього приїздить Мирон Іванович Ñ– забирає збір. Інколи зі злим, а інколи з добрим обличчям відраховує Олегу кілька зелених папірців, підв’язує поясом свого довгого шкіряного плаща, сідає у авто Ñ– зникає серед пилюки, яка здіймається над сільською ґрунтівкою…

Олег чув, що конюшину використовують для виготовлення сувенірів. Чув від журналістів, які навідуються до його хатинки, розпитати про його таку незвичайну професію. В нього часто запитують, навіщо він це робить? З такою вдачею і хистом до пошуків таких рідкісних шемроків він міг би влаштувати своє життя як заманеться! Абсолютно все, що він забажає могло б бути виконане завдяки магічній силі чотирьох-пелюсткової конюшини. Але без зайвої скромності Олег відповідає, що йому цього не потрібно, що він і так щасливий і що саме причетність до надання людям шансу на вдачу робить його ще щасливішим.

Проходять тижні, місяці, поле висихає, знайти потрібну конюшинку стає все важче Ñ– важче. Зрештою, коли настає осінь, а поле вкривається золотаво-коричневим полотном, Олег збирає невеличку валізу Ñ– вирушає в подорож. Ніхто й досі не знає куди саме він прямує, який у нього маршрут, але відомо напевне, що з приходом травня його хатинка знову оживе. З комину щосуботи виходитиме густий білий дим, а старі покинути будинки, що по дорозі на поле, вкриються більш густішим мохом…

Віталій Вітюк, 2010

© фото .Caitlyn @ Flikr