Олег Ñ‰Ð¾Ð´Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ÐºÐ¸Ð´Ð°Ñ”Ñ‚ÑŒÑÑ Ð¾ 5-й ранку, готує запашну італійÑьку каву, Ñку йому привозить його дÑдько, одÑгає Ñтару, протерту Ñиню Ñпецівку Ñ– вирушає в поле. По дорозі на роботу він проходить повз кілька Ñтареньких хатинок, Ñкі вже давно без мешканців… Тутешні жителі ще на початку двотиÑÑчних відмовилиÑÑŒ від ÑільÑького Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ â€” подалиÑÑ Ð² урбанію. Отак ÑтоÑÑ‚ÑŒ порожні оÑелі, Ñкі Ñ‡Ð°Ñ Ð²Ñ–Ð´ чаÑу Ñтають прихиÑтком далеких мандрівників або змерзлих тварин.
Ðа дорогу Олег витрачає деÑÑŒ зо 30 хвилин неÑпішного ходу, має Ñ‡Ð°Ñ Ð½Ð° роздуми. Інколи він міркує про життÑ, про щаÑÑ‚Ñ, про ÑÐµÐ½Ñ Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ… І оÑÑŒ він на полі, розкішному, зеленому, вкритому рівномірним шаром молодої конюшини.
Олег — збирач чотирьох-пелюÑткової конюшини. Ð’ людей Ñ–Ñнує повір’Ñ, що Ñкщо знайдеш конюшину з чотирма пелюÑтками, буде щаÑтити в житті. ÐаÑправді Олег не дуже переймаєтьÑÑ Ñ†Ð¸Ð¼ питаннÑм, а проÑто виконує Ñвою роботу. За день збирач удачі може знайти до 10 таких конюшин.
ЩотижнÑ, у неділю на чорній іномарці до нього приїздить Мирон Іванович Ñ– забирає збір. Інколи зі злим, а інколи з добрим обличчÑм відраховує Олегу кілька зелених папірців, підв’Ñзує поÑÑом Ñвого довгого шкірÑного плаща, Ñідає у авто Ñ– зникає Ñеред пилюки, Ñка здіймаєтьÑÑ Ð½Ð°Ð´ ÑільÑькою ґрунтівкою…
Олег чув, що конюшину викориÑтовують Ð´Ð»Ñ Ð²Ð¸Ð³Ð¾Ñ‚Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñувенірів. Чув від журналіÑтів, Ñкі навідуютьÑÑ Ð´Ð¾ його хатинки, розпитати про його таку незвичайну профеÑÑ–ÑŽ. Ð’ нього чаÑто запитують, навіщо він це робить? З такою вдачею Ñ– хиÑтом до пошуків таких рідкіÑних шемроків він міг би влаштувати Ñвоє Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñк заманетьÑÑ! ÐбÑолютно вÑе, що він забажає могло б бути виконане завдÑки магічній Ñилі чотирьох-пелюÑткової конюшини. Ðле без зайвої ÑкромноÑÑ‚Ñ– Олег відповідає, що йому цього не потрібно, що він Ñ– так щаÑливий Ñ– що Ñаме причетніÑÑ‚ÑŒ до Ð½Ð°Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ Ð»ÑŽÐ´Ñм шанÑу на вдачу робить його ще щаÑливішим.
ПроходÑÑ‚ÑŒ тижні, міÑÑці, поле виÑихає, знайти потрібну конюшинку Ñтає вÑе важче Ñ– важче. Зрештою, коли наÑтає оÑінь, а поле вкриваєтьÑÑ Ð·Ð¾Ð»Ð¾Ñ‚Ð°Ð²Ð¾-коричневим полотном, Олег збирає невеличку валізу Ñ– вирушає в подорож. Ðіхто й доÑÑ– не знає куди Ñаме він прÑмує, Ñкий у нього маршрут, але відомо напевне, що з приходом Ñ‚Ñ€Ð°Ð²Ð½Ñ Ð¹Ð¾Ð³Ð¾ хатинка знову оживе. З комину щоÑуботи виходитиме гуÑтий білий дим, а Ñтарі покинути будинки, що по дорозі на поле, вкриютьÑÑ Ð±Ñ–Ð»ÑŒÑˆ гуÑтішим мохом…
Віталій Вітюк, 2010
© фото .Caitlyn @ Flikr
Твіттінґ