Vitality notes

Ресурс Ukraine Design опублікував частину виступу відомого нью-йоркського дизайнера Мілтона Глейзера (Milton Glazer) на конференції професійної асоціації AIGA в Лондоні (2001 Ñ€.). Тези з “Ten Things I Have Learned” прийшлися мені до снаги, тому я вирішив поширити Ñ—Ñ… далі, оскільки серед друзів, які мене читають багато дизайнерів або ж людей які в різній мірі наближені до дизайну.

1. Працюйте лише з тими, хто вам подобається
В мене пішло багато часу на те, щоб сформулювати для себе це правило. Коли я починав, вважав інакше, що професіоналізм — це вміння працювати з будь-якими клієнтами. Але з роками стало зрозуміло, найосмисленіший і хороший дизайн був придуманий для тих замовників, які в наслідок стали моїми друзями. Схоже, симпатія в нашій роботі набагато важливіше професіоналізму.

2. Якщо у вас є вибір, не влаштовуйтесь на роботу
Якось я почув по радіо інтерв’ю з чудовим композитором і філософом Джоном Кейджем. Йому було тоді 75. Ведучий запитав: «Як підготуватися до старості?». Я назавжди запам’ятав відповідь Кейджа: «— У мене одна порада. Ніколи не ходіть на роботу. Якщо протягом всього життя ви кожен день ходите в офіс, одного дня вас виставлять за двері і відправлять на пенсію. І тоді ви точно не будете готові до старості — вона застане вас зненацька. Погляньте на мене. З 12 років, кожен день я роблю одне й теж: прокидаюсь і думаю про те, як заробити собі на хліб. Життя не змінилось після того, як я став старим».

3. Уникайте неприємних людей
Це продовження першого правила. В 60-ті працював гештальт-терапевт на ім’я Фрітц Перлс. Він припустив, що у всіх відношеннях люди або отруюють життя один одному, або ж підживлюють його. При цьому все залежить не від людини, а саме від стосунків. І найважливіша річ, яку я вам можу сказати, це спосіб, за яким можна визначити як на вас впливає певна особа. Проведіть з нею деякий час, повечеряйте, підіть на прогулянку або випийте разом чогось. І зверніть увагу на те, як ви будете почуватися після цієї зустрічі — натхненним чи втомленим. Все стане зрозумілим. Завжди використовуйте цей тест.

4. Досвіду не достатньо, або чому хороше ворог кращого
Я вже говорив, що в молодості був одержимий професіоналізмом. Насправді досвід — це ще одне обмеження. Якщо вам потрібен хірург (популярна ж професія для аналогій, прим. я), ви скоріш за все звернетесь до того, хто робив саме цю операцію багато разів. Вам не потрібна людина, яка має намір винайти новий спосіб використання скальпелю. Ні-ні, ніяких експериментів, будь-ласка, робіть все так, як ви робили це завжди і як робили це до вас. В нашій роботі все навпаки — хороший той, хто не повторює за собою та іншими. Хороший дизайнер кожен раз хоче використовувати скальпель по-новому або взагалі вирішує замість скальпеля використати садову лійку.

5. Менше не завжди краще
Всі ми чули вираз «краще менше але краще». Це не зовсім правда. Одного прекрасного ранку я прокинувся і зрозумів, що це скоріш за все повна нісенітниця. Воно може і звучить непогано, але в нашій сфері цей парадокс беззмістовний. Згадайте персидські килими, хіба в їхньому випадку «менше» було б краще? Те ж саме можна сказати про роботи Гауді, персидський живопис, стиль ар-нуво, та багато іншого. Тому для себе я сформулював нове правило: краще тоді, коли всього рівно стільки, скільки потрібно.

6. Не довіряйте стилям
Мені здається, що ця ідей до мене прийшла коли я споглядав на чудову гравюру бика. Це була ілюстрація Пікассо до оповідання Оноре де Бальзака «Невіданий шедевр». Впевнений, ви знаєте про що я. Він зобразив бика в 12 різних стилях, від натуралістичної манери до абстракції в одну лінію. В даному випадку стиль — поняття неактуальне. Безглуздо віддавати себе якомусь одному стилю, тому що жоден з них не заслуговує на вас повністю. Для дизайнерів старого гарту це завжди було проблемою, тому що роками виробляється почерк і візуальний вокабуляр. Але мода і стиль залежні від економічних показників, тобто практично від математики — з нею не посперечаєшся. Про це писав ще Маркс. Тому кожні десять років змінюється стилістична парадигма і речі починають виглядати інакше. Те ж саме відбувається зі шрифтами і графікою. Якщо ви плануєте проіснувати в професії більше десяти років, дуже рекомендую бути готовим до цих змін.

7. Спосіб життя змінює спосіб мислення
Мозок — дуже тендітний орган в нашому тілі. Він найбільше піддається змінам і регенерації. В мене є друг, Геральд Едельман, він чудовий науковець, який вивчає мозок. Він каже, що аналогія мозку з комп’ютером неточна. Мозок скоріш як переспілий сад, який постійно росте і дарує плоди, при цьому постійно відновлюється. Кілька років тому в газеті я натрапив на цікаву історію про пошуки абсолютного слуху. Як відомо, він зустрічається дуже рідко, навіть серед музикантів. Не знаю як, але вчені вияснили, що у людей з абсолютним слухом інша будова мозку — якимось чином деформовані деякі ділянки. Це вже цікаво. Але згодом вони вияснили іншу річ — якщо дітей 4-5 років навчати грі на скрипці, є ймовірність, що в когось з них почне змінюватись будова кори головного мозку і розвинеться абсолютний слух. Я впевнений, що малювання впливає на мозок не менше, ніж заняття музикою. Але замість слуху ми розвиваємо увагу. Людина, яка малює, звертає увагу на те, що відбувається навколо неї — а це не так легко, як здається.

8. Сумніви краще ніж впевненість
Всі говорять про те, як важлива впевненість в тому, що робиш. Мій викладач з йоги якось сказав: «— якщо вам здається, що ви досягли просвітлення, ви всього лише вперлись у власні рамки..» Це вірно не лише в духовній практиці, але й в роботі. Для мене всі утворені ідеологічні позиції — сумнівні, тому що досконалість — це нескінченний розвиток. Я нервую, коли хтось вірить в щось безапеляційно. Потрібно піддавати сумніву все. У дизайнерів ця проблема з’являється ще у арт-школах, де Ñ—Ñ… вчать теорії авангарду Ñ– тому, що особистість може змінити світ. Ð’ деякому розумінні це правда, але частіше за все закінчується великими проблемами з творчою самооцінкою. Комерційна співпраця з кимось — це завжди компроміс, цьому в жодному разі не можна опиратися. Завжди потрібно допускати можливість, що ваш опонент може мати рацію. Кілька років назад я прочитав у Айріс Мердок краще визначення коханню: «кохання — це досить складне усвідомлення того, що хтось окрім нас реальний». Це геніально Ñ– описує будь-яке існування двох людей.

9. Неважливо
На минулий День народження мені подарували книгу Роджера Росенблата «Старійте красиво». Назва мені не сподобалась, але зміст зацікавив. Перше правило, яке запропонував автор, виявилось кращим. Воно звучить так: це неважливо. Неважливо, що ви думаєте — слідуйте цьому правилу і воно додасть до вашого життя десятиліття. Неважливо, спізнюєтесь ви чи приходите вчасно, тут ви чи там, промовчали чи сказали, ви мудрі чи дурні. Неважливо, яка у вас зачіска і як на вас дивляться ваші знайомі. Чи отримаєте ви підвищення на роботі, придбаєте новий будинок, отримаєте Нобелівську премію — все це не важливо. Оце так мудрість!

10. Говоріть правду
Інколи мені здається, що дизайн — не краще місце для пошуків правди. Безумовно, в нашому співтоваристві існує певна етика, яка, здається, десь навіть записана. Але в ній немає жодного слова про стосунки дизайнера із суспільством. Кажуть, що в СРСР при Сталіні, все, що продавалось з етикеткою «телятина», насправді було курятиною. З тих пір мене турбує питання, що ж тоді продавалось як курятина? Дизайнери несуть не меншу відповідальність, ніж м’ясники. Тому повинні уважно відноситись до того, що вони продають під видом телятини. У лікарів є клятва — не нашкодь. Я вважаю, що у дизайнерів теж повинна бути своя клятва — говори правду.

***

Те ж саме мовою оригіналу

***
На закуску одна з найвідоміших робіт Мілтона Глейзера: