Vitality notes

Пригадую, в дитинстві в школі, серед однокласників/однокласниць були дуже популярні «Анкети» (в деяких колах їх називали «откровенник», «анкетник») — це такий собі зошит, власник якого попередньо проставляв запитання (то був практично стандартний перелік питань) і потім давав його заповнювати всім кому заманеться (можна було відповідати як анонімно, так і вказавши ім’я). Часто бувало, що даш анкету одній людині, а по поверненню помічаєш, що відповіло додатково ще 3-є людей :). Так от…

(more…)

Читати далі »

Одеса створена для всіх, але вона індивідуальна для кожного з нас. Скільки людей, стільки й Одес. Вона змінюється кілька разів на рік, але в той самий час вона залишається незмінною в сенсі унікальності.

Вона приймає сміливих, амбітних, підприємливих, цікавих людей. Тут знаходять натхнення всі, хто має велике серце і світлу душу. Вона щодня дарує поларунки тим, хто відкрив в ній щось надзвичайне. Вона радіє тому, що хтось робить подарунки їй, вкладаючи працю, творчість, слова… І так 216 років поспіль.

Це місто мого дому :)
З Днем Народження Одесо!

Читати далі »

Їду, якось я в трамваї, тихому такому (ну ви ж знаєте одеські трамваї :), вирішив прислухатись до його ендогенних звуків. Вчув окрім загального аудіошуму, високочастотні піки у вигляді людського кашлю. Частота приблизно стала. Думаю… як це так? Як можна кашляти влітку? (фатальне питання, хай йому грець!).
Через кілька тижнів я отримав відповідь на нього… на власній шкурі (точніше під нею). Почав кашляти. Підозра на пневмонію.
Мораль — не купайтесь у басейні під відкритим небом (без підігріву води) звечора й до рання з рання до пізнього вечора, не беріть приклад з мене і не намагайтесь повторити це дома, за вас це вже зробили :) Побажайте швидкого одужання.

Читати далі »

Згадав, що зовсім не писав про свою подорож до Чорногорії. Це було влітку 2008. Після весілля, ми з Оксанкою зібрали валізи і на наступний день чкурнули в цю чудову країну. А оскільки вже весна, час планувати літні відпустки, тому розповідь, сподіваюсь, допоможе вам у виборі країни.

Подорож замовляли у львівській тур-фірмі «Міст-Тур». Хочу віддати належне цій агенції за швидке оформлення документів, приємне обслуговування та хороший настрій. Отже, для тих, хто обиратиме між автобусною мадрівкою та авіа-перельотом, моя порада — автобус. Дорога до Чорногорії простягається через Румунію та Сербію. Проїжджаючи через Сербію ви отримаєте багацько естетичного задоволення, спостерігаючи за несамовитим потоком краєвидів, які змінюючи один одного, не дадуть втомитися вашому оку. В нічний час автобус проїжджає через Бєлград, столицю Сербії. Не знаю, яким він є у день, але вночі це місто склало на мене неабияке враження. Яскраво освітлені чисті вулички, з нічними трамвайчиками, з гармонійною архітектурою, освітлену нічними ліхтарями, з широкими проспектами, старовинними бруківками і сучасною ілюмінацією.

Отже вперед!

Балканські гори дуууужеее скелясті.

Місцями їхати серед цих скель буває дуже небезпечно. Дорога дуже хвиляста (серпантиниста)

(more…)

Читати далі »

Я дуже люблю свою столицю! Я люблю Київ за шалений темп життя, за дивакуватих людей, за те що в ньому мешкає багато моїх друзів, за найкращу в світі київську перепічку, за найкращий клуб «Хліб», за цікаві знайомства, за його вулиці переповнені зовнішньою рекламою, за дорогезні тачки на Хрещатику, за натовпи у метро і його запах мастила, за височезні будинки і захід сонця на даху одного з них, за запізнення, за бруд у переходах, за найсмішнішого в світі мера і його космос, за майдан, за помальовані стіни і гарні графіті, за людей які живуть в ньому. Я міг би продовжувати цей перелік, але емоції переповнюють мою душу і я боюсь щось переплутати. Я хоті в би щоб Київ з кожним роком вставав все краще і краще! Щоб його ім’я писали Kyiv а не Kiev, щоб на мостах не було корків, щоб у ньому їздили сучасні трамваї, щоб друзі та знайомі не поринали по-вуха у роботу а знаходили час щоб зустрітись гарно і повеселитися разом, щоб літні бабусі не мерзнули на морозі намагаючись продати кілька букетиків підсніжників, щоб мер купив нарешті квиток на SpaceShipTwo, щоб покидаючи місто, мені хотілося знову повернутися назад… Скоро побачимось любий Києве!

Читати далі »

Я часто згадую про резервні копії, інколи нагадую друзям про необхідність бекапу цінної інформації. Колись для цього використовував аську. Створював текст “Хей, друже, а ти вже зробив бекап цінної інфи?” і гайда тиснути на кнопку масової розсилки. Багато хто відгукувався позитивно, хтось навіть дуже дякував. Сравді, в повсякденній суєті-суєт ми забуваємо про деякі важливі речі, але на допомогу приходять люди, які тобі про них нагадують. Це ж чудово!

Мій тато ламмер ще той. Комп’ютером він користується неповних 2 роки, а працювати на ньому вчиться здебільшого сам. Інколи я допомагаю при телефонній розмові, а віднедавна через Skype. І кожного дня він дізнається все нове і нове. І хоч тато вчиться дуже повільно (інколи йому треба повторити одне і теж кілька разів), його успіхи очевидні. Він займається зйомкою весіль (здебільшого його запрошують друзі та знайомі) та наступним їх монтажем та обробкою. Не можу передати свого захоплення, коли побачив перший його повністю змонтований та оброблений фільм. Він був чудовий! Тато використовує жорстикий диск великого об’єму, на якому зберігаються файли частково скопресованного відео поточного фільму. На іншому вінчестері зберігаються всі цінні файли — фотографії, відео, музика, робочі документи — такий собі резервний диск.

Якось під-час монтажу чергового ролику компутер раптово застиг, не реагували жодні кнопки, а на моніторі миготіла застигла картинка. Після ресету комп’ютер відмовлявся вантажитись. (more…)

Читати далі »

Днями виповнився рік, як я сказав офісу “фак’ю” і пішов працювати в компанію за принципом віддаленої роботи. Вже рік як я працюю в себе вдома. Діставання до роботи в мене займає кілька секунд, я не товчуся у переповнених маршрутках, не затримуюсь на роботі, адже всього кілька сантиметрів мого робочого місця відділяють мене від мого місця проживання.

Коли я тільки збирався працювати такими чином, я обдумував варіанти та принципи роботи. Планував, що буду дотримуватись звичайного робочого графіку, тобто буду прокидатися о 8-й, сідати за роб. місце о 9-й, обідатиму з 13-ї по 14-ту а завершуватиму це все діло о 18-00. Так було спочатку. Допоки я не зрозумів, що такий графік мене не влаштовує і моя продуктивність праці зовсім від цього не покращується. Зрештою я став прокидатися о 9:30 – 10:00 а цілком занурюватись у роботу десь об 11-й, інколи о 12-й. Але були й винятки, коли я прокидався разом із дружиною (7:00) і одразу працював. Так от, пізній початок роботи вів до пізнього її завершення. Я з легкістю можу продовжувати працювати до 2-ї ночі, а потік ідей у мене зазвичай бурлить після 3-ї, а друге дихання прокидається ближче до 5-ї. Але допізна я не часто засиджуюсь.

Наявність, практично вільного робочого графіку, відсутність візуального (та іншого) контролю збоку керівництва призвели до того, що в мене абсолютно поламалась система тайм-менеджемнту, я витрачав багато часу на абсолютно непотрібні речі. Перші 3-4 місяці я перебував практично у І та IV квадранті Матриці Езенхаура. Так довго продовжуватись не могло. Вимоги та завдання збільшувались, розвивались проекти, а на фоні розпочатої на той час економічної кризи, з байдикуванням треба було припиняти.
(more…)

Читати далі »