Vitality notes

Протягом життя крізь наші руки проходить безліч книг. Ми розцінюємо їх за вмістом. Одні цікаві, інші нудні, пізнавальні та недуже, веселі та сумні, технічні й художні. Книги нам видають, рекомендують, дарують або позичають і ми відкриваємо їх, та читаємо. В один момент ми «проковтуємо» книгу, прочититавши її від першої до останньої сторінки за лічені хвилини. А деякі не можемо дочитати вже котрий рік. Чому ж так трапляється? Звичайно, ж ми не продовжуватимемо читати книгу яка є нецікавою або за складною для сприйняття, а як бути з тими фоліантами, які за змістом цікаві та легкі?

Якість виконання книги дуже важливий чинник під час читання. Якою б не була захопливою історія, якщо книга зроблена погано, її читання перетвориться на справжню каторгу а постійні відволікання, викликані поганим продуктом, зовсім не сприятимуть хорошому сприйняттю змісту.
Палітурка. Це найперше, що мене бісить у книгах. Я б із задоволенням спалив видавництво, яке випускає книги з поганою палітуркою.

Отже розберемося із типами палітурок.
На скобу — в основному такий тип палітурки використовують у друкованій продукції, яка має невелику кількість сторінок. Це можуть бути журнали, буклети, проспекти, додатки до книжок, міні довідники чи міні-книги. Цей вид палітурки досить дешевий і зручний, але коли йде мова про видання з великою кількістю сторінок — це просто знущання. Це стосується в основному журналів, які економлять на такій статті витрат, як палітурка. Піком знущання над читачами журналу вважаю розміщення на його сторінках фотографій, схем та інші графічні елементи на весь розворот, в місцях, де не видно скоби. Уявіть собі обрізані, викривлені обличчя на місцях згину, схеми, де важливі елементи зникли за товщою паперу у місцях згину. Такі ж проблеми виникають, коли у журналах використовують інший вид палітурки — термопалітурка.
Термопалітурка — вид палітурки, де для об’єднання сторінок використовують клей. Його використовують в основному для малобюджетних видань, книг з малою кількістю сторінок, журналів, тощо. Книги з такою палітуркою читати саме задоволення суцільна каторга. Щоб відкрити книгу для нормального огляду тексту, потрібно прикласти зусилля, яке інколи виявляється надмірним Ñ– книга при цьому розлітається, наче пропагандистські листівки у часи війни. Читаючи таку книгу потрібно використовувати обидві руки, а зайві рухи після перегортання сторінки сильно дратують Ñ– виснажують. Такий виріб поліграфічної індустрії хочеться викинути, покласти у віддалений кут полиці Ñ– ніколи не брати. Багато людей люблять читати книги не використовуючи рук, окрім як для перегортання сторінки, або спершись на одну руку, проте, з такими книгами можна забути про такі маленькі забаганки. Ð’ основному такі книги мають м’яку обкладинку, яка за роки експлуатації може перетворитися на пошматоване ганчір’я, або взагалі відклеїтись.
Зшивання ниткою — книгу ділять на зошити по кілька сторінок зшиваючи листи нитками, далі ці зошити складають до купи і теж зшивають нитками. Це найкращий вид палітурки для книг з твердою обкладинкою. Але й тут не обходиться без знущань над читачем. Деякі недобросовісні друкарні роблять палітурку так, що, після кожного перегортання сторінки потрібно робити додаткові прогини, для того, щоб сторінка раптом не закрилася. Іноді до рук потрапляє наче хороша книжка, але поли починаєш згинати ледь не торкаючись обкладинкою одна до одної, стає зле і трішки шкода — бідненька зазнає таких катувань. Я помітив, що гарно відкриваються старі книги, з пожовклими сторінками, ті які були прочитані не одним читачем. Хтось скаже, що така проблема трапляється з новими книгами. Це не так. Мені траплялися новенькі книжечки, гортати які — одне задоволення, і читати теж. На жаль в моєму житті таких книг було дуже мало. Але вони є і їх треба шукати! Яскравим прикладом правильних книг є книги видавництва Студії Артемія Лєбєдєва, зокрема книга Яни Франк «Дневник дизайнера-маньяка»
Зшивання пружиною. Як на мене — це ідеальне рішення для журналів. Дуже зручно читати з пружинною палітуркою наприклад у метро — однією рукою тримаєш журнал а іншою поручень. І картинки на весь розворот зручно дивитись, хоча інколи заважає перфорація. Зручно читати «без рук», зручно гортати, і взагалі, сама зручність! Прикладом такого рішення є журнал ідей та концепцій «КУВЬ». Книгу зшити пружиною теж можна, але навряд чи її сприймуть серйозно. Хоча читати дуже зручно. Я собі якось роздрукував книгу з електронного варіанту і зшив пружиною — радості не було меж!
Отже, запорукою зручного читання Ñ” якісно виконана палітурка. Хоча більшість видавництв нехтують цим. Та й читачі в більшості, не звертають уваги на це, вірніше не наголошують. Не надсилають скарг чи пропозицій. Ми просто відкриваємо книгу Ñ– читаємо, зазнаючи значних незручностей, тихо читаємо. Всім наче добре; видавцям — вони зекономили на палітурці, друкарні — наче Ñ” клієнти Ñ– читачі — вони придбали книгу. Але далі виникають інші питання, на які видавці Ñ– автори не можуть відповісти. Чому ж їхні книги недочитують, викидають, палять, тощо…