Багато людей, Ñкі починають займатиÑÑ Ð¼Ð°Ñ€ÐºÐµÑ‚Ð¸Ð½Ð³Ð¾Ð¼, оÑобливо новими його відгалуженнÑми Ñ– формами, чаÑто Ñильно помилÑÑŽÑ‚ÑŒÑÑ Ñƒ Ñвоїх діÑннÑÑ…. РвÑе тому, що не знають з чого вÑе почалоÑÑ, що було в «іÑтоках». І взагалі, — за що така чеÑÑ‚ÑŒ маркетингу побутувати на цій планеті?
ПовернімоÑÑ Ð´Ð¾ Ñ–Ñторії. І хоч це не дуже вдÑчна Ñправа, копатиÑÑ Ð² Ñ–Ñторії, але Ñ Ñпробую переказати, що відбулоÑÑ. Отже, відомо, що в період індуÑтріалізації Ñ– розвитку промиÑлового виробництва, СШРпочала Ñтрімко йти вгору по темпах виробництва. Фабрики Ñ– мануфактури штампували однотипні товари широкого вжитку, наÑичуючи тим Ñамим Ñпраглий ринок. ПоÑтупово наÑÐ¸Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ€Ð¸Ð½ÐºÑƒ доÑÑгло такого рівнÑ, що почалаÑÑŒ криза перевиробництва. Проте влаÑники тих фабрик оÑобливо цим не переймалиÑÑŒ, адже у Ñ—Ñ… головах була закладена наÑтанова «вироблÑй, вироблÑй Ñ– ще раз вироблÑй». Ðле ÑкоÑÑŒ вони почали чеÑати потилиці Ñ– думати «курва, що ми з цим непотребом будемо робити, кому продавати?». І деÑÑŒ пізніше фабриканти почали задумуватиÑÑŒ над потребами людей. Звичне – Ð¾Ñ€Ñ–Ñ”Ð½Ñ‚Ð°Ñ†Ñ–Ñ Ð½Ð° виробництво Ñ– ринок, перероÑло у орієнтацію на Ñпоживача Ñ– його потреби. Таким чином виробники почали переоÑмиÑлювати Ñвої наÑтанови. Â«ÐžÑ€Ñ–Ñ”Ð½Ñ‚Ð°Ñ†Ñ–Ñ Ð½Ð° Ñпоживача» від концепції перероÑла у філоÑофію. Виробники, орієнтуючиÑÑŒ на нову парадигму, набиралиÑÑŒ доÑвіду. ДоÑвід транÑформувавÑÑ Ð² знаннÑ.
Тепер же, ми маємо вÑе готове, подане на тарілочці у виглÑді різноманітних книжечок Ñ– Ñемінарів. Ð—Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð´Ð¾Ñтупне на відÑтані у 2 кліка. Проте, тільки небагатьом вдаєтьÑÑ ÐºÐ¾Ð½Ð²ÐµÑ€Ñ‚ÑƒÐ²Ð°Ñ‚Ð¸ це Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ– правильно його викориÑтовувати.
ÐаÑтупного разу: чому маркетинг не наука Ñ– чому Ðртємій Лєбєдєв вважає, що «маркетинга не ÑущеÑтвует»