Vitality notes

Персональний блоґ Віталія Вітюка

Днями виповнився рік, як я сказав офісу “фак’ю” і пішов працювати в компанію за принципом віддаленої роботи. Вже рік як я працюю в себе вдома. Діставання до роботи в мене займає кілька секунд, я не товчуся у переповнених маршрутках, не затримуюсь на роботі, адже всього кілька сантиметрів мого робочого місця відділяють мене від мого місця проживання.

Коли я тільки збирався працювати такими чином, я обдумував варіанти та принципи роботи. Планував, що буду дотримуватись звичайного робочого графіку, тобто буду прокидатися о 8-й, сідати за роб. місце о 9-й, обідатиму з 13-ї по 14-ту а завершуватиму це все діло о 18-00. Так було спочатку. Допоки я не зрозумів, що такий графік мене не влаштовує і моя продуктивність праці зовсім від цього не покращується. Зрештою я став прокидатися о 9:30 – 10:00 а цілком занурюватись у роботу десь об 11-й, інколи о 12-й. Але були й винятки, коли я прокидався разом із дружиною (7:00) і одразу працював. Так от, пізній початок роботи вів до пізнього її завершення. Я з легкістю можу продовжувати працювати до 2-ї ночі, а потік ідей у мене зазвичай бурлить після 3-ї, а друге дихання прокидається ближче до 5-ї. Але допізна я не часто засиджуюсь.

Наявність, практично вільного робочого графіку, відсутність візуального (та іншого) контролю збоку керівництва призвели до того, що в мене абсолютно поламалась система тайм-менеджемнту, я витрачав багато часу на абсолютно непотрібні речі. Перші 3-4 місяці я перебував практично у І та IV квадранті Матриці Езенхаура. Так довго продовжуватись не могло. Вимоги та завдання збільшувались, розвивались проекти, а на фоні розпочатої на той час економічної кризи, з байдикуванням треба було припиняти.

Так я поступово почав дисциплінувати себе. Почав виробляти звичку керувати своїм робочим часом. Я почав вести ToDo, який постійно висить на робочому столі. Я почав читати різноманітні поради, статті, замітки, які б мали хоч якось мені допомогти. Поступово проблема зникала і тепер я з впевненістю можу сказати, що все окей.

Одним з кращих бенефітів роботи поза офісом, є відсутність людей навколо, відсутність постійного довбання мізків збоку керівництва. Я працюю в тиші, мене не дратує чийсь огидний сміх чи запах поту, мене не смикають щохвилини. Також я уникаю присутності на всіляких офісних оказіях з колективним виживанням спиртних напоїв та традиційним “ти мєня уважаєш?”. Але разом з тим, я втратив будь-яку можливість живого спілкування. Мабуть це найгірший анти-бенефіт в роботі поза офісом. Кожен день я провожу в тиші і мовчки тицяю в клавіатуру, клікаю мишкою і блимаю в монітор. Спілкування відбувається по телефону чи скайпу. Оскільки я зовсім не давно переїхав в Одесу, друзів чи знайомих маю мало, тому спілкування з ними випадає не часто. Я почав помічати, що відчуваю брак у спілкуванні з іншими. Не маю змоги попліткувати, обговорити вчорашній футбол чи ще щось. Проблема досі не вирішена, але я працюю над нею! :)
Що пів року я приїжджаю до Києва і маю змогу приходити в офіс. 2-х тижнів таких відвідин мені достатньо, щоб зрозуміти, що я хочу назад у звичні умови.

Отже, першим наслідком “фак-офісу” є відсутність бажання знову працювати в офісі. В офісі в поганому значенні. Адже я не виключаю варіанту роботи в офісі, де зроблені всі умови для хорошої праці, де відсутній дух совка, де завжди дружня атмосфера, приємні співробітники і т.д.

Найголовніше з цього всього це те, що я пригадую, як мріяв про подібну роботу. Ну можливо не конкретно вдома, але з вільним графіком, щоб не доводилось вставати зранку і вислуховувати крики керівництва чи співробітників (за досвідом попередніх двох місць праці). Так от, мрія-то здійснилась! Так, що не припиняйте мріяти і будьте обережні, бо все здійсниться :)

Роботі вдома бути! Це дуже і дуже круто!

А де працюєте ви? Чи влаштовує вас місце праці? Чи хотіли б працювати вдома?