Vitality notes

Сьогодні відправляюся до Києва. Там пробуду 2 тижня. Тож, дуже хотілося б зустрітися із київськими френдами (з некиївськими теж можна але у Києві :). Якщо в когось несамовите прагнення до спілкування (не залежно від того, бракує вам його чи ні) – пишіть в коментарях!

Читати далі »

Взагалі, першим ділом хочу всіх привітати з Днем Незалежності. Оу, так це ж цілих 18 років – повноліття блін! Всім, кому не байдуже це свято (а кому байдуже, закрийте сторінку) бажаю віри у те, що наша країна вийде з такого, м’яко кажучи, не нуже хорошого стану. Взагалі я оптиміст Ñ– знаю, що все на цій землі буде добре, бо іншакше бути не може! Європі, курва, 150 років знадобилось, щоб слово “євро” стало прозивним, я маю наувазі “євроремонт”, “євростендарт”. Я ж сподіваюсь, що нам для виходу на високий рівень життя знадобиться дещо менше аніж 150 років :) Ось так.
Ще сьогодні День Народження мого доброго товариша 1isp aka LeViS. Відомий він, як чудовий фотограф, просто відмінний програміст, а ще він мега-афігєно готує :) Отакої! Та й взагалі, щоб перелічити всі його позитивні якості, одного посту не стало б, негативних же, на жаль, моя клавіатура друкувати відмовляється, а я взагалі згадати толком жодної не можу.
Тож бажаю тобі побільше життєвих сил на шляху до мети. Знаю, що у тебе цілей багато, про одну я знаю, нехай вона буде досягнута якомога швидше!

Хто хоче приєднатися до привітань – будь-ласка у коментарі, а твітеряни можуть писати ріплеї прямо @Mindsurfer

Читати далі »

Читати далі »

От прогулявся я сьогодні Франківськом… І так кайфово мені було :) Насправді Івано-Франківськ влітку просто ахуєнний. Ну Ñ– не тільки влітку :)
Загалом Станіславів не змінився, а так, по дрібному. Вже нема тих магазинів, замість них зали з гральними автоматами. Якщо раніше замість давно відомих магазинчиків відкривались “Євросєті”, то тепер зали гральних автоматів. Цікаво, що буде у тих приміщеннях замість отих осередків азарту?
А взагалі, я думаю, що інколи варто полишати рідне місто на якийсь довгий термін аби відчути його особливість по приїзду. Аби побачити як воно змінюється, і знову насолоджуватись ним.
У Франківську я до п’ятниці (12 червня).

Залізне дерево (Пішохідна частина вулиці Незалежності (в народі “Стометрівка”)

Читати далі »

Але й день, коли ми з Оксанко одружились! Мало того, сьогодніа – наша перша річниця!!!

Читати далі »

Насправді нічого страшного :) А загалі, моє фестивальне життя почалося не так вже Ñ– давно. Це був буремний 2006 рік. Літо, сонце, хороший настрій, канікули у друзів. Робити в місті на вихідні було нічого, та й хотілося якось урізноманітнити життя поза роботою, тус у центрі Ñ– клубів по ночах. Весь червень у всіх на вустах стрибала лише одна назва «Мізунська Z-Вигода» — фестиваль екстремальних видів вело-спорту з непоганим музичним супроводом у вигляді місцевих та запроршених інді-команд та фанкових діжиків. Молода душа рвалася до пригод, тож прихопивши із собою саме найнеобхідніше застрибнув з друзями у маршрутку Ñ– гайда у Мізунь (селище на Прикарпатті). Провівши 2 ектремально-фанових дня на фестивал, повернувся додому з неабияким бажанням продовжити. І тут вже неодноразово задувався інший фест – «Шешори» — фестиваль етнічної музики та лендарту. Я без жодних сумнівів вирішив потрапити Ñ– на цю подію Ñ– вже готувався до наступних вихідних. Один товариш позичів намет, спальник я вам, що ще треба? Правильно — хороший натрій! Що ж, цього не бракувало :) І ось, за кілька годин до виїзду на фест мені зателефонувала подруга з Одеси. Виявилось, що вона теж поїхала на фестиваль. Оце так сюрприз! Пообіцяв обов’язково зустрітись!
Фестивальні Шешори гуділи на повну катушку. Вздовж дороги простягалися намети, утворюючи різнокольорове панно. Барвистості тих наметів неуступиться жодна мозаїка. По дорозі проходили різного ґатунку пани та панянки у цікавих вбраннях, з неабиякими зачісками Ñ– неймовірними татуюваннями Ñ– татуажами. Моя фестивальна цностливість була остаточно втрачена коли я підійшов до поля, де була зведена сцена, а навколо хмара народних мастрів, які продали різноманітний етнічний крам та одяг. (more…)

Читати далі »

Мені часто казали «цього робити не можна», «так не роблять», «не роби це». Звісно річ йде про забобони. Не знаю як інші люди, але забобони для мене зараз стали реальною проблемою. Раніше я в них вірив, інколи дотримувався. Завжди «не робив» того, аби не було зле. Часті повтори переросли в звички. Звідки я набирався отих забобонів? Ð’ дитинстві від одноліток – хтось щось сказав моторошним голосом «не роьи так бо буде п**да!»… Ñ– відклалося. Я дотримувався деяких з них про всяк випадок. Це як в анекдоті: «Я звичайно не вірю в ці забобони, але навіщо ризикувати?» :) Друзі теж вплинули на поповнення скарбнички забобонів. А ще досить добре впливала американська бобон-машина (думаю не варто перелічувати які забобони пішли від тих америкосів). Взагалі на Західній Україні народ дуже побожний Ñ– забобонний. От Ñ– маємо таку собі дощову бобон-хмару, яка зависла над нею.
І от я перебрався мешкати на Південну Україну, в Одесу. І що я тут побачив? А те, що тут 70-80% забобонів відсутні. Люди не те що не вірять забобонам, вони всіляко Ñ—Ñ… порушують (це мої спостереження) Ñ– їм нічого за це не стається!!! Як так? А в членів родини моєї дружини я нарахував всього 1-2 забобонна іто Ñ—Ñ… можна не вважати такими. Виходить, що ці бобони повна туфта? Хотілося б вірити… І от, уявіть ситуацію — я, страшенно забобонна людина, бачу як інша людина робить щось, що для мене вважалося повним табу. Що твориться в моїй голові? АААА! Це просто жах якийсь! Я не думав, що являюсь таким забобонним!! О_о
І от я подумав, що треба щось з цим курва робити. І вирішив позбутися оцих забобонів, які глибоко закоренилися в моє життя. Вони ж кляті заважають мені жити і насолоджуватись життям!!!
Хочу сказати, що перші спроби виявились трішки невдалими. Прогресу поки що немає, але я впевнений що він не за горами! Хоча, де тут гори, суцільний одеський степ :)
Чи хтось має таку ж проблему? Як її вирішити? Як позбутися оцієї напасті? Що ви робите коли має статися якийсь забобонний випадок? Чи вірите ви в погані прикмети?
Пишіть в коментарях, і не стидайтесь. Писати коментарі це хороша прикмета!

Читати далі »