Vitality notes

Одеса. Вечір. Повертаємось від бабусі після різдвяної вечері. На дворі моросить дощик. Проходимо повз старий кіоск із морозивом. Під ним зкучкувалося кілька міліціонерів. Ховались від дощу.

Трамвайна зупинка на «південно-західному масиві». Через дорогу, трохи далі, спілкується двоє — хлопець й дівчина. За мить помічаємо, що розмова не зовсім приємна. Починається штовханина. Хлопець стає дедалі лютішим. З’явились кулаки. За мить, повз нас проходить наряд міліції, рахуються прямісінько до сварливої пари. Розборонили. Приїхав наш трамвай. Поїхали.

Наступний день. Центр. Повертаємось після вечірньої прогулянки. Трамвай â„–3. Ð’ салоні не людно Ñ– одразу б’ється в очі не зовсім адекватний, неймовірно п’яний чолов’яга. Під час руху бідолашний весь час крутився на місці, не мав спокою. Встав, не втримався, ліг зірочкою на всю підлогу трамваю :) Жінки закривають дітям очі, старенькі жаліються кондуктору-хлопцеві, щоб той якось припинив неподобство. Наступна зупинка. У середні двері вагону (якраз де перебував неадекват) заходить 2 сержантів. «— молодой человек, пройдемте пожалуйста с нами…». Чоловік не мав сил щоб чинити опір. Вагон поїхав, а «красавец» залишився із міліціонерам на зупинці.

***

Мені насправді важко збагнути ці випадки. Але на мить я відчув якийсь натяк на відчуття захисту збоку міліції. Що це? Невже лише «на свята»?