Я часто згадую про резервні копії, інколи нагадую друзям про необхідність бекапу цінної інформації. Колись для цього використовував аську. Створював текст “Хей, друже, а ти вже зробив бекап цінної інфи?” і гайда тиснути на кнопку масової розсилки. Багато хто відгукувався позитивно, хтось навіть дуже дякував. Сравді, в повсякденній суєті-суєт ми забуваємо про деякі важливі речі, але на допомогу приходять люди, які тобі про них нагадують. Це ж чудово!
Мій тато ламмер ще той. Комп’ютером він користується неповних 2 роки, а працювати на ньому вчиться здебільшого сам. Інколи я допомагаю при телефонній розмові, а віднедавна через Skype. І кожного дня він дізнається все нове і нове. І хоч тато вчиться дуже повільно (інколи йому треба повторити одне і теж кілька разів), його успіхи очевидні. Він займається зйомкою весіль (здебільшого його запрошують друзі та знайомі) та наступним їх монтажем та обробкою. Не можу передати свого захоплення, коли побачив перший його повністю змонтований та оброблений фільм. Він був чудовий! Тато використовує жорстикий диск великого об’єму, на якому зберігаються файли частково скопресованного відео поточного фільму. На іншому вінчестері зберігаються всі цінні файли — фотографії, відео, музика, робочі документи — такий собі резервний диск.
Якось під-час монтажу чергового ролику компутер раптово застиг, не реагували жодні кнопки, а на моніторі миготіла застигла картинка. Після ресету комп’ютер відмовлявся вантажитись. Читати далі »
Не знаю, як я це міг отако проігнорувати, але зараз все гаразд. Мова йде про гуглівський сервіс “Friend Connect“. Тепер у правому сайдбарі цого блоґу розміщений спеціальний бейджик, який показує всіх, хто підтримує блоґ. Для тих, хто читає дописи через rss-рідер, рекомендую зайти на ориґінальний сайт, та натиснути кнопочку “приєднатись” на бейджику. Крім того, тепер коментувати дописи теж можна використовуючи власний обліковий запис google, проте не забувайте створювати аккаунти на gravatar’і, щоб налаштувати свій власний аватар, який гарно дивитиметься у будь-якому коментарі, у будь-якому блозі на базі блоґ-двигунця wordpress (і не тільки).
1 грудня 1953 року в газетних кіосках Чикаґо з’явився перший номер журналу PLAYBOY. І хоч про правдивість існування СНУДу можна посперечатись (з кожним роком суперечка збільшується), от з цією подією сумнівів не виникає!
Засновник відомої «розваги для чоловіків» Х’ю Хефнер спочатку сумнівався, чи випустить 2-й номер. Але сумніви розвіялись через тиждень, коли стало відомо, що тираж у 70 тис. екземплярів розійшовся на 3/4! Вже на при кінці 10-го року існування, тираж Плейбою складав понад мільйон примірників.
Обкладинку першого номеру прикрашала фотографія Мерлін Монро, взята з еротичного календаря 1949 року.
В Україні Playboy з’явився у 2005 році.
Тож вітаю всіх шанувальників цього легендарного журналу! А окремо вітаю головного редактора Playboy-Україна — Влада Фісуна, відомого ще як DJ Fun2mass (fun2mass), з яким мав честь познайомитись ще в 2005 році
А який він, той перший номер? Дізнатись це дуже легко — просто качайте його звідси!
Завданням було створити сайт ремонтній бригаді ВовиМастера, яка робить дешеві ремонти без зайвих надбавок. Сайт теж розроблений за принципом “без зайвих речей”.
Багато дизайнерів розпочинають дизайнити сайти “із чістава ліста”, тобто відкривають фотошоп, тицяють New, потім відкривається білий-прибілий артборд. Як на мене, це не є зручним шляхом для старту своїх веб-шедеврів. Набагато зручніше малювати у контексті браузера. І слідуючи за Ілльою Бірманом пропоную свій варіант шаблону Firefox 3.5 для MacOS X (у Бірмана Safari). Мій варіант шаблону на відміну від бірманівського більш універсальний – його можна більшувати чи зменшувати по ширині та висоті не завдаючи шкоди якості (у нього він має фіксовану ширину у 1000 пікселів). Дизайненри, починаючи з середнього рівня, зрозуміють що до чог, і яким чином ресайзити шаблон. Творчих наснаг!
Днями виповнився рік, як я сказав офісу “фак’ю” і пішов працювати в компанію за принципом віддаленої роботи. Вже рік як я працюю в себе вдома. Діставання до роботи в мене займає кілька секунд, я не товчуся у переповнених маршрутках, не затримуюсь на роботі, адже всього кілька сантиметрів мого робочого місця відділяють мене від мого місця проживання.
Коли я тільки збирався працювати такими чином, я обдумував варіанти та принципи роботи. Планував, що буду дотримуватись звичайного робочого графіку, тобто буду прокидатися о 8-й, сідати за роб. місце о 9-й, обідатиму з 13-ї по 14-ту а завершуватиму це все діло о 18-00. Так було спочатку. Допоки я не зрозумів, що такий графік мене не влаштовує і моя продуктивність праці зовсім від цього не покращується. Зрештою я став прокидатися о 9:30 – 10:00 а цілком занурюватись у роботу десь об 11-й, інколи о 12-й. Але були й винятки, коли я прокидався разом із дружиною (7:00) і одразу працював. Так от, пізній початок роботи вів до пізнього її завершення. Я з легкістю можу продовжувати працювати до 2-ї ночі, а потік ідей у мене зазвичай бурлить після 3-ї, а друге дихання прокидається ближче до 5-ї. Але допізна я не часто засиджуюсь.
Наявність, практично вільного робочого графіку, відсутність візуального (та іншого) контролю збоку керівництва призвели до того, що в мене абсолютно поламалась система тайм-менеджемнту, я витрачав багато часу на абсолютно непотрібні речі. Перші 3-4 місяці я перебував практично у І та IV квадранті Матриці Езенхаура. Так довго продовжуватись не могло. Вимоги та завдання збільшувались, розвивались проекти, а на фоні розпочатої на той час економічної кризи, з байдикуванням треба було припиняти. Читати далі »
1 грудня 1953 року в газетних кіосках Чикаґо з’явився перший номер журналу PLAYBOY. І хоч про правдивість існування СНУДу можна посперечатись (з кожним роком суперечка збільшується), от з цією подією сумнівів не виникає!
